|
|---|
Олекса Науменко
Гітара, бек-вокал.
Вітаю всіх на моїй сторінці нашого сайту. Всім, мабуть цікаво, хто я є такий, чому мене звуть Анархією. Зараз все по порядку.
Так от, народився я в Києві 19 липня 1972 року о 1 годині 5 хвилин ночі тоді ще за московським часом в Жовтневій лікарні. Зі слів мами, в Києві була страшна спека... Потім як у всіх, був садок, школа вже на Борщагівці, потім в період розвалу Союзу - армія (стройбат - Харків, Ковров, Одеса, 1990-1992), інститут КПІ (привіт всім знайомим капеішникам). Зараз вже більше 8 років працюю на Першому Національному каналі Українського телебачення. Все це, так би мовити, моє соціальне життя.
Тепер, як я почав грати на гітарі. 1986 рік, Чорнобиль. Вивезли нашу школу тоді в теперішню Луганську область (тоді звалася Ворошиловградська). Від нема чого робити попросив товариша навчити бренькати. І десь за тиждень вже так сяк грав. Потім вже в Києві почав потроху вивчати Висоцького, грав по 4-6 годин кожен день. Колись в Дніпропетровську в підвалі грав без перерв і повторів 4 години. Зараз пам'ятаю лише пісень до 10. Трохи пізніше почав грати потихеньку-потроху пісні товариша О.Я.Розенбаума... А от більш-менш професійно грав вже після армії. Було так - річниця випуску школи (чи 9-та, чи 10-та), я на підвіконні для дівчат молодших випусків бренькаю Висоцького. Підійшов мій однокласник і запропонував пограти в групі, в дублюючому складі. Як звалася група - це вже історія, але з цього все почалося. Після була "Арба", паралельно з "Арбою" - хор в ЦТДЮ Мінського району. За якийсь час до цього - знайомство з нинішнім і беззмінним лідером Ворождня Вовою Кучинським, з яким і до тепер граю в "Dead Faith" і Ворождні. Все це, так би мовити, історія і повсякдення мого творчого життя. А, майже забув, з 1993 року сам пишу вірші і пісеньки, які почав писати на парах філософії в інституті. Зараз проект моїх пісень набирає потроху "зрілості", буде зватися "Бєзумний Ганzzz".
Тепер про моє назвисько. Звуть мене Анархією з того самого 1993 року, після вступу в легендарний КПІ. Перша велика п'янка в парку Шевченка біля Універу закінчилася моєю розповіддю про ідеальне суспільство, про літературну творчість видатних анархістів початку 20-го сторіччя Бакуніна і Кропоткіна. Після чого (дай боже йому здоров'я, так само як і всім, хто мене знає) Вітусік сказав - "Так, будеш зватися Анархія!"... Зараз, напевно, я не хочу пропагувати анархію, як ідеальне суспільство, але назвисько прилипло з того часу мабуть назавжди. А я і не проти, бо дуже багато асоціативних спогадів саме з моїм уже ім'ям...
Що до Ворождня. Вова запросив мене в гурт наприкінці 1999-го року, тобто я не був в першому складі. І якось дуже плавно і легко я влився у колектив. Скільки перетербацій Ворождень пережив до сьогодні, але Анархія ніколи не мав навіть маленької думки покинути гурт. Я грав, я граю, я буду грати у Ворождні до поки я ще можу грати. Ці слова я говорив не раз і можу повторювати постійно! Тому що без Ворождня я не відчуваю себе самим...
От написав, мабуть, багато всього (як кажуть в інеті - багато букоф). Не хочете - не читайте. А хочете більшого (поспілкуватися, взнати більше про мене) - координати всі є на сторінці Контакти.
