vorozhden

Ворождень.

Музичні ворожіння.

Є на Україні традиція прадавня — ворожити під зимові свята. Чи то у відповідь тій традиції, чи просто захопившись містикою січневих ночей, святкував гурт Ворождень 9 років своїх музичних ворожінь. 11 січня в КМЦ Києво-Могилянській академії команда, в подарунок шанувальникам, презентувала сольним концертом новий альбом, що готується до видання. Аншлагу не сталося, але головне, що послухати виступ прийшли всі найближчі люди, друзі, колишні учасники колективу. Помріявши та подрайвуваши під легкий чарівничий фолк-рок вирішили ми перемовитись з головним ворожбитом Володимиром Кучинським.

— Як вам особисто сподобався сьогоднішній виступ?
— Середній бал (посміхається). Наш перший виступ з цією програмою. Готувалася досить масштабна акція. Як то буває в подібних випадках — мали місце певні проблемки технічно-організаційного характеру. То апаратура підвела, то десь трохи збився. Не все ідеально відшліфовано, програма абсолютно нова. Але дуже сподобалася енергетика.

— Якими для вас видались ці 9 років?
— Важкими були перші 5 років. Період становлення. Особливо знаковим для нас став 2003. Того року кардинально змінився склад гурту. Наразі ми вже добре зігралися. Мені подобається працювати у теперішньому складі, досить продуктивно. З кожним роком я все більше впевнююсь, що ми — студійний гурт: найбільше задоволення приносить створення і запис музики.

— Що ви відчуваєте зараз, після виступу?
— Шалену втому. Ми дуже стараємось, робимо так як нам воно подобається, а що з того виходить — вирішувати глядачу, чи то пак, слухачу. Мені особисто більш подобається студійна робота, студійний звук. Почути свою ж музику, але у навушниках.

— Якби зараз перед вами був іменинний торт, яке б бажання ви загадали задмухуючи 9 свічок на ньому?
— Підписати контракт з EMI або іншим світовим лейблом (загадково посміхається і подумки обирає лейбл).

На протяжении последних четырех лет мне не удается регулярно следить за сценой братней Украины. Многое в Беларусь не доходит. А то, что доходит, увы, часто не выдерживает никакой критики. Но среди групп, безбожно косящих либо под западные, либо под российские стандарты, изредка встречаются единицы, которым хочется спеть дифирамб-другой. В числе таковых — молодая киевская группа ВОРОЖДЕНЬ.

Представлю участников группы (из записи альбома): Владимир Кучинский (музыка, тексты, гитара, вокал), Татьяна Фруктова (бэк-вокал, перкуссия, спецэффекты), Александр Науменко (гитара, бэк-вокал, перкуссия), Виктор Магомет (гитара), Антон Захарчук (перкуссия). Плюс специально приглашенные гости — Анна Ральф (перкуссия, спецэффекты) и Вадим Пинчук (гитара, вокал, перкуссия, спецэффекты).

Люди, далекие от украинской музыки, начнут проводить аналогии с КАЛИНОВЫМ МОСТОМ. И будут частично правы: "ворожденцы", по всей вероятности, слушали МОСТ, взяли на вооружение идеи Дмитрия Ревякина и критически переосмыслили, пересадив на украинскую почву. Подчеркну: речь идет не о подражании, а всего лишь о влиянии, которое проявилось в общем образном строе музыки и текстов Владимира Кучинского.

Музыка группы ВОРОЖДЕНЬ представляет собой мягкий, непритязательный акустический фолк-рок. Несмотря на несколько необычный состав, аранжировки отличаются безупречностью, филигранной отточенностью — все учтено до мелочей.

Тексты, тяготеющие к эпосу и отмеченные усложненной метафоричностью, насыщены древними языческими образами. Владимир Кучинский широко использует слова-архаизмы, иногда вынося их в названия песен ("Долiлиць", "Натщесерце", "Вещба").

Через все песни красной нитью проходит идея гармонии Человека с Природой. При кажущемся отсутствии социальных мотивов данная идея актуализируется в культурном контексте современности: сегодня, в эпоху бурного развития цивилизации, голос Природы звучит все слабее. И людям следовало бы к нему внимательно прислушаться...

"Ворожденцы" не лишены чувства тонкого юмора: альбом заканчивается имитацией live-выступления (жиденькие аплодисменты, восторженные возгласы). Но даже в этой маленькой шутке есть большая доля истины: аплодировать этой группе по определению есть за что.

Г. Шостак

«Срібна Підкова-2000» (травень 2000):

Переможців фестивалю визначали у двох номінаціях – соліст та група. Першість серед виконавців отримала наймолодша учасниця конкурсу тринадцятирічна школярка з Червонограда Яна Шпачинська. Друге місце розділили Вячеслав Міщенко з Житомира та Олексій Заканач з Хмельницька. Третім став Олег Сухарєв з Кам'янець-Подільського.

Серед груп перше та друге місце розділили кияни «Ворождень» та дует Павла Нечитайла і Сергія Белінського з Кам’янець-Подільського. «Ворождень» для подальшого творчого розвитку в дарунок отримує дві серійних гітари від «Трембіти», а хлопці матимуть нагоду працювати на гітарі майстрового виконання. Серед інших чотирьох груп так і не вдалося визначити кращих чи гірших.

Молодих музикантів оцінювало компетентне журі, до складу якого увійшли гранди української бардівської пісні, зачинателі національного культурного відродження, переможці найперших фестивалів «Червона рута» та «Оберіг» Олександр Смик, Сергій Шишкін, Володимир Смотритель, Віктор Нестерук, Олександр Власюк, представники молодшого покоління музикантів – художній керівник вокальної формації «Пікардійська терція» Володимир Якимець та її учасник Ярослав Нудик, лідер рок-групи «+GG+» Олег Калитовський, лідери легендарних гуртів Андрій Середа («Кому вниз») та Дмитро Добрийвечір («Вій»), поет Сергій Пантюк.

Паралельно з основним журі у фіналі працювало альтернативне, до складу якого увійшли журналісти Тетяна Шевченко («Експрес»), Ольга Давид («Каменяр»), Роман Панькевич («Поступ»), Наталя Малетич (Львіське обласне радіо) та Дмитро Волковінський («Радіо-Запоріжжя»). За результатами оцінювання представниками ЗМІ до четвірки кращих музикантів фестивалю увійшли Яна Шпачинська, Вячеслав Міщенко, «Ворождень» та Юлія Косівчук.

Авторство статті нажаль не вказано.