"Ворождень" с. 2000

З твоєї води

Насухо з води Вийшло сонце йти Камінь точить І пішов убрід Власні діти дід Небом топить А небо зайнялось Хмизом у печі Темінь гасить Хмелем повело Дощ у береги Сльози кропить Дай мені напитися З твоєї води Ряскою плете Сон у прапори Древній облуд Медом у вуста Точиться вода У чорний кут Сивого знайшли Діти повели сліпого в рай Неба не сходить Досвіта бродить За небокрай Дай мені напитися З твоєї води Насухо з небес Води потекли В сині струмки В коси по землі Ріки заплели Ув осоки Пензлі опівніч Небо посікли Терном у сніг Канула вода Прорубом у лід Курам на сміх Дай мені напитися З твоєї води

Долілиць

Не привело на сонце Стояти у весь зріст З останнім сплеском ночі Тебе на берег я привіз Став тебе малювати Стопами на білім піску Стомлено дихали води День змололи в муку А птиці налетіли На береги тебе шукать Забрали несміливих Чужинцям потурать Незчувся дорікати Закутий влати дзвін Вже сни мене спіткали Молить її в уклін Хто віддавав чужому Солодкий жар очей Знайшли їх біля броду У стріли знять з коней Сліди сховали в віти Теплом його прочах Там злі читали міти В зворищі по очах А звірі в чорториї Занесли тіні їх ховать Клялися там сміливі З мечами повінчать В тінь обернутись шлюбом Крутити білим днем Зійтися із затятим І долілиць його вогнем

Натщесерце

Небо гасить мій вогонь Непроханим дощем І лозою виноград Впаде на лице Ніч розкоиє книгу снів І пустить ген слова Зорі розлились вином Полетіла голова Зіллям коси заплете Тобі зорінь-трава Тміном жеврів ворож-день Сміялася сова Забарилися зітхать Розлили у вуса сміх Прирекли їх забувать Спіткати сном поріг Натщесерце Скресла хмара небом геть Пролила сріблом синь Краплі викрешуть золу Не спинити їм жарин Каламутить грім снопи Дощ п'ятами накива Зміряв Дажбо три копи Світлим треби не віддав Зайшлись окропом казани Сичить крутий узвар Сонцем день не зупинить Гуде старий димар Не піймати у вуста Стиглий шовк її плечей Легко падає роса В оксамит її очей Натщесерце

Ось і знов

Сріблом на чорнім сукні Зима стелила сніг Відпалає осінній вогонь І кане в височінь У срібному танку Кружляє завірюха в небесах Крига укрила поля Й колише у своїх руках Срібло на чорне сукно Покладе сивий мороз Спить на північних вітрах Дитя зими ну ось і знов Сніг прийшов

Даремно

Стопи віддали Вовчим стежкам Темно мені Темно На зелен-трави Сльози зронив Сонцем його Весни Переплелися Сни без жалю Труять чабрець Жалом Льох засипали Кметі до сну Абись-ми брав Талим А гать в коліно Чорна вода Вовчим його нюхом Тешуть оправи Злата не брав Тать задарма В тенета За вітром чує Запах роси Темно мені Ой темно Камені котить Сльози просив Ладою звав Даремно

Вещба

Замоложили овид Закуп лядиною брів На поток пустив набіл Зарев обронив у під Дибадж Заховав кабот у кліть Биричі ближик у сіть Бродник на Бину гору Алчбою явив вину Пряжмом Стрілами у тулу тать Кисою пустою рать Правити правеж зазвать Князю лезом віддавать Дику виру Студень пущеницею Днесь басихи ситу ллють Роту дав йому на ряд На воседля зазивать Ярило Покручем в підкліті Цур Братницею Пек під мур Зле наврочив перелюб Таль обавник добролик Здиба Ману Обида навела В ложниці обавила На політті відцвіла Вже непраздною була Підбіга Гридням відплатити куш В оседок нарочитий муж Стольнику чинив бешкет У вериги та у твердь Платити вражду Калансуви геть з голів Веректою сніг накрив Вогневицею згорів На намісті кров пролив Ворож

На сльози

Сльози сміялися Лунко котилися Не сподівалися В очі рядилия Сміхом пішли Там де настане сон Я пригорну тебе Ніжними пальцями Вишив на п'яльцях Залишу тебе так Віри не йняв собі Криком рвав сиву тлінь Легко збирав росу Оком згубив красу Звабив у гріх Молодо-зелено Ніч перестелено Каменем точене Сонце столочене Кинув його так Там де настане сон Я пригорну тебе Ніжно і тихо Покину на лихо Залишу тебе так

Чужими руками

Лилися рікою Твої слова Сипали срібло Із красних уст Тінь ворожбита Рукою піймав Звав ревнивим Крутити вус Чужими руками Загрібати жар Пестили пальці Сльозою роси Погляд несмілий Рукою піймав Вилиці вії Сіті плели Дорого-любо За так віддав Чужими руками Загрібати жар А як у нерест Весною пустив Тінь несміливих Щокою на сніг Ласий у вирві Шмат крихкий Лід по весні Аж лунко сміх Чужими руками Загрібати жар

Не знаю я

Він знав лише мене Він бачив тільки тінь Що зрадно по землі Повзла змією Сідлає вітер сни Кидає з неба сніг Натужно щогли гнуть Мої вітрила Не знаю я Навіщо ти мене Повісив в небесах Летітіи над полями Скажи мені Чому мене земля Не покладе в колиску Пестити шовками Не знаю я Він звав мене у дощ Летіли краплі ген І мружився Стрибог Зміїним станом Кладуть дощі у сніп Сніги збирає лід Писали на пісках Мене словами Не знаю я Навіщо ти мене Повісив в небесах Летітіи над полями Скажи мені Чому мене земля Не покладе в колиску Пестити шовками Не знаю я

Забобон

Виром Летіли стріли Чесали коси Зникали димом Різьбили трави Камінням впали Забрали зорі З собою в море І на обруч Криком Котили лики Зманили в хащі Кликаті пащі Зайняли димом Вогонь у синє Вирвали роси По жару босі Молить з колін Цвітінь Киями били За руки брали Птахами звали Занесли крамом Тінь погребами Стелили струпом Лани до купи Брели досхід

Не обіцяй

Тільки не здумай Плакати вслід У плин не зронити Її пелюсток Пахощі-трави Манять у брід Горнеться ворохом Порох кривих Солодко спати Не обіцяй Тільки не здумай Сміятися в дощ Краплями миє Віщий шибки Заспані ласки За ламаний гріш Зникнуть росою Приспати на двох В ніч рукави їм Не засучить А через день як Зійшлись на мосту Вирвати коси З гарячих голів Переломили хліб На біду Трапези звали Ломились столи Чисті вуста їм Не зцілувать

Запізно

Вже запізно стелити Туман в береги Сонце іскрами бродить В старім вині Ластолвиння розкрилює Вирій навпіл Голим місяцем бавляться Малюки Ох дарма ти потяг Ноги запівніч Що на серці було Відгоріло Вже не буде стелити На ложе пух Прохолола осіннім листком Її кров Відлітає ізрання Копит твоїх стук Не поверне тебе їй На серце знов Вже запізно Ловити устами жар Не чекай її З доброго дива Повертались додому Чужим шляхом Рипнуть двері В собачий голос Паляниці котить На покут столом Блисне вороном Чорний твій волос Ох дарма ти шукав У чужій стороні Що було вже давно Перетліло

Музика і тексти - Володимир Кучинський

 

"Квітень" с. 2002

Весна

Тануть сніги Ріки розлило вином Весна ламаючи шию Вдерлася прямо в вікно Небо сипле тисячі іскор Стелить полум'я снів Стара мов світ любов Кипить в голові Ламаючи срібні крила Б'ється в стіни душі Лови руками весь світ залишилось пару хвилин Все Привіт

Я бачив

Вона засміялась І кинула Себе у вікно І там де був сніг Червоним стало Його полотно Я бачив як вітер Воронами Клює на снігу Я бачив Тіні у білих халатах Я думав я сплю Я бачив білі машини І як простирадлом Накрили лице Я бачив як сонце Котилося вниз Червоним кільцем Я бачив ще довго У сутінках Слід на снігу Я бачив Як хтось наче злодій Утік із кімнати Він думав я сплю

Квітень

Любив твоє незаймане тіло Вибачай - дав волю рукам Лети собі куди хотіла Рви моє серце Я винен сам Накаркали мені ворони диво-квітень А та друга шию у зашморг Чорніше ночі була душа Як та колода собі висіла Дивилась сонцем Я винен сам Накаркали мені ворони диво-квітень Лилась у серце гірка отрута Я ліз на стіни чекав тепла Смерть-сестра змахне косою Все буде швидко Я винен сам Накаркали мені ворони диво-квітень

Поки не пізно

Я брудними вустами Обережно і итхо Виліплю твоє тіло Виліплю своє лихо Кричи - я не чую Тікай - я не бачу Поки не пізно Я не можу інакше По крихті-краплині Зберу твоє волосся Зберу на підлозі Безглуздо і просто Зроблю знього сонце Обклею ним стіни Поки не пізно Сховайся не дихай Поки не пізно

Нема

Лапками вивериць по спині Тінями перепелиць втікають сни Тремтів у темряві як струна Крадькома вповзає вечір В якому мене вже нема Палець на вуста - пізно вже Навшпиньках вийшли всі слова потече Тиша молоком в сутінках Мишою шкребеться в стіни вечір В якому мене вже нема Шепотить порожній дім цвіркуном Зграями летять птахи за вікном Примарою заблукав в дзеркалах Рипне дверима вечір В якому мене вже нема

Дев'ять

Ти намалюй цифру дев'ять на склі Хай дощ сьозами змочить вікно Хай ночі пурпурна тінь Вкриє землю позолоченим сном Ти намалюй цифру дев'ять на склі Ти намалюй цифру дев'ять на склі Відображення Бога в дзеркальній воді Місяць пливе у синій імлі Танець тіней у синій імлі Ти намалюй цифру дев'ять на склі Ти намалюй цифру дев'ять на склі Сни кружляють по колу кімнати На підвіконні пожовклі листки Закодовано літерами стан душі Ти намалюй цифру дев'ять на склі

Майже

Зимою Все буде зовсім інакше З тобою Ми зав'язались руками І пальці Переплелися корінням Волоссям Ми сплутались майже на віки Ти майже не чуєш Я майже не бачу І тихо танцює Заметіль по кімнаті І сонні будинки Рипіли дверима І сніг без упину Вкривав твоє тіло Зимою Кричати буде вже пізно Я коло Яким ти постійно ходила А крила Ми стерли їх об бруківку І серце Стискається в такт аж до крику Ти майже не чуєш Я майже не бачу І тихо танцює Заметіль по кімнаті І сонні будинки Рипіли дверима І сніг без упину Вкривав твоє тіло Зимою Розкаркались чорні дерева А ми спали І тільки вікон білі портрети Як дивно Нічого не пам'ятаю Зимою Ми станем зимою я знаю Зимою...

Та що чекає мене

Спокійно Все із води Ллється простір Повз двох берегів Де ти Та що чекає мене Стерте ім'я Тільки білий папір Так, спокійно Все із землі Корінням чіпляюсь За гіркий грунт Де ти Та що чекає мене Не хвилюйся Я тут Ну, спокійно Все із піску Посипався день Повз пальців долонь Здрастуй Та що чекала мене Я прийшов за тобою Ідем

Легко і сильно

Легко і сильно Дихає сонцем земля Все вище і вище Проростає крізь груди трава Ми стали бруньками Тілами гуляє вогонь Сліпими руками Намацуєм крихти долонь І так непомітно Пензлями водить По стінах весна Малює на вікнах Вкладає на стелі Зоряе плетево трав Ворушить волосся Легка і тендітна як тінь Приходить нечутно Місячним прядивом снів І так непомітно Пензлями водить По стінах весна Малює на вікна Вкладає на стелі Зоряе плетево трав Легко і сильно...

Музика і тексти - Володимир Кучинський

 

"Пір'я" с. 2003

Пір'я

Чи бачив Як поле мережить трава Чи чув Як лелеки ридають у луках Яка безборонна лежала земля Як сльози росою роняє вона І тужить за плугом Чи міряв бджолою Змозолені дні Чи знали долоні твої Запах хліба І як відлітає душа з-під мечів Як ластівка криком розкреслює вир Посічений пір'ям...

Пісня крилатої стріли

Пером на серце ляже Крилатої стріли Ай стережися пісні Свистом в піднебес Як впав на слід хозарки В полон її застиг Дивись не втримать птаху Лусне перевісь Отрутою закляті очі Жалом чорної коси Любов хозарки дика пісня Крилатої стріли Сині очі русі коси Бережуть під серце ніж За чужі ласки головою накладеш Хто віддавав без страху Чужинці любощі Недоброю стезею В сіті попаде Отрутою закляті очі Жалом чорної коси Любов хозарки дика пісня Крилатої стріли

Змія

Синім змієм день по землі Повзе несе квіти та не мені Сонмом зелен-трав Затулила небо земля Спокусила мене ріка-змія Як водою уста зацілував На чотири сторони шлях Із тверезу забув ім'я Ох не вернеш назад з п'яних очей Ногу через поріг - не пощастить Виром поночі біг Упадеш головою на сніг Наздогонить тебе табунами коней Очі не відвести від солодких очей Зорі постелить на дно Звабить тіло-вино

Цілуй мене

Цілуй мене весною Шпурляй мені за комір бруньки Світлою водою веди Цілуй мене літом Стели колоссям в степи Білим птахом в небо неси Цілуй мене у осінь Листком за вітром жени По землі дощами розлий Цілуй мене зимою Засип снігами мій жар Дужим буревієм неси поміж хмар

Звик я

Звик я І вже не зумію у розмах Білих крил Вийшло Дишлом на сторону Серцем прикипів Як рукавами рік Рядилися бродами Услід розсипалися Сріблом-золотом Очі прогледів всі Сонячним сполохом Тьохкало серце не в лад Бите шашелем Квітнув Листом вересень Сивим Дідой бродив Морось Висік на бересті Корзна черлені З дерев обронив Попід призьбами іскрадом Вештався поночі Віщі сни мої Згризли вовки Мачуха осінь Яблуком котиться Троюдила серце мені Бите шашелем

Чари (сірим вовком)

Сірим вовком Сонце булькнуло в ставки Чорним оком Птаху випустив з руки Сивим круком Занесе у хмари сон Світлим в руки Поміж ідолів-ікон За собою не проси мене Камінь плив водою Не спинити сонця чарами Тихо-тихо Біль-долоні на чоло Так вже звикла Все забула що було Рудим лисом Сонце бігло за ліси Ткнуло писком У холодний блиск коси Як діждеш Візьму з собою за поля Ранок став росою Не згасити сонця чарами

Не про тебе

І побіг він Тільки сонце встало Видно очі не протер А тримай його за руки Ти куди Ох побіжиш та не тепер Дим-туман А ти який завзятий Бачу вітер в голові Не тримай а не тримай його мамо Хай він сам кладе стежки Я ж тобі казав За мною лиха звати Не ходи Повертай вражий сину Буде ще і на твій вік А попід руки гей його Тримай дитину Бо зайдеться в кропиві Не про тебе золото і срібло Сипле із води смарагд А тягни давай його Сюди на світло Сиди на печі і буде все гаразд Не ходи яругами Щоб були цілі руки-ноги Сунеш-лізеш Як сліпиця Видно клепок не всіх сім А кажу вертай давай З непевної дороги Сонце світить Та не всім Тільки берега пустись То заподіють тобі зле Ох заподіють

Підстерегла

Злива спливла Навздогін землею скаче Сонцем вітром Сном гарячим Лине луна І не полем не рікою Не тобою і не мною Тихо так Суне із хмар Не сулиця і не птиця Не стріла Води напитись Шепіт з дерев Шикнув-цикнув Гикнув-крикнув Гомін яром дощі кинув За поля Звали мене Голосили Не зітхали Все забрали Все віддали Підстерегла Постелила Ніч ділила І сама лягла не сіла В тінь повела

Високо-високо

Стриножили вітри Не дме чужий в рукав Завісили сутінки По весях-берегах Навострені крила Збирайся у Вирай Бігти летіти Пірнати поміж хмар Високо-високо Там Не впасти додолу Лежати горілиць Наващені спиці Колеса колісниць Прокльони Богами З вами не стоять Бриніти в день Зайшлися кругами Стопами накивати В піднебес Високо-високо Там

Ловили тіні

Сміхом ловили тіні Де відходили трави Вереснем відтужили Вирвали ружі-мальви Перекоти мене полем По берегах солодких Сонцем стрічай мене В світлих очах Розблиском синь води Де заблукав лукавий Не беребрать біди Борошном сипле день Запій мене розкриком Стели голос свій картатий Місяцем лий мене В білих руках Де волошковий сміх Терном себе посіє Наскоро відчитав Пугач черлену ніч Бризками молоко В пальцях тремтять купави І проведи мене В осінь рядном Ай-гой Снів не боялись Ай-гой За вітром брели Ай-гой Сонцем купались Ай-гой В купіль бузини Ловили тіні

Не собі

Тебе з собою Не взяти у полон Піймав рукою Пташат твоїх долонь Торішнім снігом Насипав повен дім Тобі не вірив І що казав не вім Тебе шукав у висоті А знайшов у травах Не собі Мене з тобою Не сплести в косу І нам удвоє Не падать у росу Пожухлим листом Носився по світах Шаленим свистом Зайшовся по шляхах Зайнявся я по берегах Спіймав тебе у сіті Не собі

Музика і тексти - Володимир Кучинський

 

"Любов" с. 2004

Цілуй, цілуй, цілуй

Цілуй, цілуй, цілуй Гріши гріши Піймай мене Піймай піймай Посеред весни Тремти тремти тремти У своїх снах Пізнай себе Пізнай пізнай У моїх руках Цілуй цілуй цілуй

Лист до незнайомки

Я біла зима зелена весна Розхристані двері вікна Я ночі без сну сни без вогню Хворі стіни Ти ніжні долоні теплі долоні Де спить моє серце Ти лагідні очі на пів неба очі І вже не дістатись до дна Ти затишний дім без зайвих слів Де все просто і тихо Ти розсип вогнів вечірніх вогнів У моїх вікнах Я північний вітер нестримний вітер Осінні хмари Я легкий наче листя лише жовте листя Під твоїми ногами Я

Сестра моя ніч

Сестра моя ніч Кладе мені руки на плечі Моя чорна пляма В квадраті вікна Десь у висоті Розсипане срібло у небі Повітря тремтить Як тендітна струна І в чорних очах Безмежні розпатлані хмари В артеріях вулиць Тече її кров Примарна весна Крає пітьму ліхтарями Сестра моя ніч Влітає в вікно

Любов

Я залишаю любов в цьому місті Вона прийде додому чужа Прийде додому зовсім чужа Спать на поржньому ліжці І я там де мене вже нема Там де мене вже зовсім нема Там замість мене краплі на шибці Я залишаю любов на бруківці Але вона така ще сліпа Вона така ще зовсім сліпа І балансує на скривленій ніжці А я там де мене вже нема Там де мене вже зовсім нема Там замість мене слід на фотоплівці

Я і ти

Ще тіло не знало тепла Ще тіло не знало весни Одні тільки сни Ще ми не торкалися рук Блукаємо тут як сліпі Нас вабить на звук Я і ти, ти і я Ми на дні Ти і я, я і ти Ми одні І ми ще не знали зими Ще сніг не засипав твій слід Ти ще не лід І б'ється ще серце на лад Ще ми не замерзли в пітьмі Холодних кімнат Я і ти, ти і я Ми на дні Ти і я, я і ти Ми одні

Слід

І прийде жура І стане тебе ммалювати Свічками на сірих столах У сутінки сповивати І ось тебе вже нема Усе розчиняється в просторі Дім твій підхопить вода І понесе морем Коли приходить вогонь Ти відчуваєш полум'я в пальцях
І поміж твоїх долонь Сліпуче мигтять блискавиці І ось ти гориш І залишаєш по собі тільки попіл і слід На білій стіні Чорний на білій стіні

Знову і знову

Знову і знову тане лід У твоїх зелених очах Це весна прийшла у твій дім Я знаю І ми знову зійшлися один на один І між нами - під нами Прірва ночей Не дивися униз Я благаю Зачини за мною вікно Я відлітаю І знову і знову В тобі і в мені Зайнявся срібно-синій вогонь І летить і летить Без меж і без краю А весна все танцює Танок живота Між білих пухких Твоїх подушок Розкажи мені вранішню казку Я засинаю Зачини за мною вікно Я відлітаю

Киця

Лізь до мене на дах Моя ніжна киця Ми будемо зтобою На місяць дивитись Вже бруньки понабухали В тобі і в мені І бігають мурашки У нас по спині І ти знаєш сама Навіщо ці ночі І зеленим вогнем Горять мої очі І я уже давно Усіх котів порозганяв Іди мерщій до мене Я зроблю тобі няв А в мене на даху Зачаївся цілий світ Не бійся мене Я твій герой я твій кіт Дивись все небо в зірках Неначе в сметані Подаруй мені швидше Своє кохання Я буду лагідним як сонце І ніжним як пух Давай моє кошеня Доки квітень не вщух У мене є для тебе мишка І на закуску щур Іди мерщій до мене Я зроблю тобі мур І ми уже з тобою Так близько тепер Хай все місто почує Цей весняний концерт Вже скоро-скоро ранок А ми все співаєм Нічого на світі Краще немає весни

Пам'ятаєш

Ти пам'ятаєш день І хмари летіли так низько-низько Ти пам'ятаєш дощ Вмивав твоє лице Ніколи не скінчиться цей день
Ти пам'ятаєш ніч Твої долоні в моїх долонях Ти пам'ятаєш з неба Падали зірки Ніколи не скінчиться ця ніч І хмари все летіли І ми у них в пухнастих лапах І все що ми хотіли Дощ на склі тобі накрапав І знов тепер Хмари летять так низько-низько І знову дощ Вмиває твоє лице Ніколи не скінчиться це все

Скло

Був прозорим як скло Цілував її тінь Вилітав у вікно Кожен день кожну ніч І він бачив як небо Розчахнулося навпіл Чужими крильми Був блідий як стіна Так безтямно любив Але хтось без лиця Його просто розбив Вітер рвався в шибки І сліпив його очі Осіннім дощем Поруч був хтось іще Але білий туман Загорнув в простирадло Усіх хто тут є

Велика вода

І прийде велика вода І ніч її ріже веслом А місто тече як ріка за вікном А місто пилььнує тебе Очима своїх ліхтарів А місто покотить асфальтом свій спів І стане кімната човном Напнувши вітрила вікна Розчиниться в сутінках Біла стіна І ти попливеш між вогнів І місто як лагідний звір Сховає тебе у долонях своїх І прийде велика вода

Цілий день

Я знаю тебе Уже цілий день І квіти роняють Пелюстки на стіл І нашими пальцями Вечір все стер І ранок запалить Неба папір Ти знаєш мене Уже цілу ніч І простір летить За нашим вікном І все що в нас є І все це тобі І ніч нас накриє Пухнастим рядном

На моїх руках

Чуєш сонце моє Хтось тихо так ходить На небесах На моїх руках Це за тобою Мовчи я все знаю Чуєш сонце моє Мовчи я все бачу Затримай свій подих На моїх руках Ні я не плачу Це просто мій голос Чуєш сонце моє Це ангел співає Це його крила На моїх руках Навіщо цей страх Я буду з тобою Чуєш сонце моє Це не мої сльози Це по підвіконнях Ходить весна Вона забере тебе із собою Сонце моє На моїх руках Ти будеш зі мною На моїх руках

Білий танець

Останній раз Я буду твій Останній раз Тобі на пам'ять Останній раз танцює ніч Для нас цей тихий Білий танець Останній раз Торкнись руки Останній раз Торкнись устами Останній раз Тобі й мені Танцює ніч цей білий танець

Музика і тексти - Володимир Кучинський

 

"Погана кров" с. 2005

Погана кров

Зникають дерева Будинки у сірій пітьмі Самі за столом За димом кудись летим Вчорашні газети Горить блакитний екран Папір на підлозі На кухні порожній стакан Кипить в мені тече Погана кров Порожня кімната Між стін я знову один Бігають пальці По венах - сидиш і тремтиш Дивись я сам Лечу кудись поміж хмар З брудної стелі Звисає розбитий ліхтар
Кипить в мені тече Погана кров Знову і знову Пливу у чорній воді Холодні руки Шукають щось на спині Розчинені двері Ніч вікном на стіні Сховайся від мене В своєму тривожному сні Кипить в мені тече Погана кров

Чотири стіни

Порожня кімната Чотири стіни двері вікно Знову я бачу тебе За цим столом Сидиш - сиди Краплі дощу Відстукують такт Все добре, та знаєш, Вени ріжуть зовсім не так Знаєш, мені вже набридло Сидіти й чекать Пить чай і курити Лети - раз зібралась літать Лежиш на підлозі І плачеш Згорнувшись в клубок Буває, - ти просто погано Забила гвіздок Послухай, це смішно Втомився Я хочу поспать Ти знаєш сама Ти ніколи не вміла стрілять Я більше не можу Дивитись на все це лайно Як хочеш - лишайся - Чотири стіни двері вікно

Униз

Звалились як сніг І десь розтанули гроші Спасибі усім - ви такі всі хороші Але знову між нами Стоїть непорушна стіна Стіна у очах Стіна у руках Ми сидим кімнаті На різних полюсах Знов вимкнули світло Пропала вода І ніяк не дістатись Не дістатись до дна І між берегів моєї білої ванни Я не хочу ні чуда ні солодкої манни І не треба мені розповідати цю казку Як стати де сісти і де мені впасти униз Прямо зі стелі униз Прямо зі стелі У твій куток кухні Не ходять трамваї І не дістатись туди без аварій Я сиджу на підлозі І пишу тобі знову листа Але мій конверт Ні до кого не дійде Я не знаю адреси І що з того вийде І кому я пишу? Назови хоча б своє ім'я І між берегів моєї білої ванни Я не хочу ні чуда ні солодкої манни І не треба мені розповідати цю казку Як стати де сісти і де мені впасти униз Прямо зі стелі униз Прямо зі стелі І знову зі стін Полізли портрети Сідають навпроти Ну дайте ж померти Котра тут година? Можливо прийшов уже час І мене вже дістали Святкові промови Нові монументи і новобудови Я хотів би лиш знать Коли залишать у спокої насІ між берегів моєї білої ванни Я не хочу ні чуда ні солодкої манни І не треба мені розповідати цю казку Як стати де сісти і де мені впасти униз Прямо зі стелі униз Прямо зі стелі

Сестра (ніколи більше)

Сестра я не чую тебе Я теж раб хоча з дитинства був вільним Сестра ми попали з тобою обидва З цієї клітки нема як втекти Моторошно за вікном вітер свище І додому не втрапити нам Ніколи більше Сестра я не чую тебе Я теж як і ти утнув собі горло Я теж ходив як і ти на цепу По колу А ті, що залишились ТАМ Нічого не знають І до Чопа їм ближче Навіть ніхто не згадає про нас Ніколи більше Сестра я не чую тебе Ти пам'ятаєш бридкі їх долоні Ти пам'ятаєш як раптом лопнули скроні А пам'ятаєш, пам'ятаєш коли Тебе знайшли на горищі Ти шепотіла крізь кров: "Мама... мама..." Але не бачити її Ніколи більше

Кепькі справи

Далеко дорога твоя Коли ще побачимось А моя крива На ній пні та недопалки Впала зірка Я загадаю - Не збудеться Цигарки закінчились Нікуди не дінешся Кепські справи Задзвонив телефон Сказали - доїздилась Хтось приніс вино Сіли випили Хвилини течуть День за днем Одноманітно в пісок Завтра зранку всім на роботу Знову заспали Кепські справи Завтра зранку Одні і ті ж лиця Набридло Третій день по телефону дістає Якесь бидло Захопити б усе Щоб не бачити - разом Знов нема цигарок І сумно Зараза! Кепські справи

Сьогодні

Сьогодні зранку Завтра в дев'ять І сотні-сотні раз по колу Тобі на пам'ять лишать речі І темні-темні коридори Стілець вікно засохлі квіти Книжки роман по телефону А у очах пожовклий вітер І кожен вечір рівно о сьомій ми На сірій стіні Навпроти вікна За вікном у вікні І доки ще не дуже пізно І доки ще не надто рано Приходь сама Приходь зі мною Все як завжди Все бездоганно Пали свічки дерись на стелю Тютюн вино - живи як можеш Пиши вірші розкидуй карти На білому столі Ти бачиш ми На сірій стіні Навпроти вікна За вікном у вікні

Знову зима

А завтра за вікнами знову зима Все як завжди Холоду стане на нас усіх Послухай ще трохи зажди І знову ніч ділити на двох Сніг ліхтарі і чай Темнй під'їзд підвіконня і скло За склом знову зима А дома в кутку плаче біда Конвертом лежить на столі Приходиш додому а дім твій чужий Ти свій збудувати не зміг І буде плакать твій телефон Що зараз усе вже не так А те що було минуло давно Не вернеш його не плач А завтра за вікнами знову зима Буде просто сніг І знову останній трамвай уночі Побудить нас усіх І знов цигарки ліхтарі ічай Розмови коло вікна І знов телефон прохрипить із кутка Завтра весна – прощай

Вальдшнепи

І ми зімкнули багнети І розписалися на небесах І кулі-вальдшнепи Звили гнізда у наших серцях Мій ангел вмирає Чуєш ангел на твоїх руках А зима на відлеті Я думав завтра... Завтра все буде в квітках І так непотрібно Все так непотрібно І б'ється так дрібно У скронях Душе моя Ми повернемось додому Може завтра, та не дістатись ніяк І загубився наш потяг
Десь у холодних полях А сніг усе сіє а сніг Все летить і летить Чекай моя мила - я зараз - Я буду за мить І так непотрібно Все так непотрібно І б'ється так дрібно У скронях Але не я Це не я а хтось інший Нахромив на багнет Таке роз'ятрене серце І розтрощив, розтрощив його вщент А соннце все нижче І все важче і важче повзти І рукою дістати додому Додому де мама і ти І так непотрібно Все так непотрібно І б'ється так дрібно У скронях

Бувальщина

Я Я був одиноким Я Я теж був сліпим Завтра може більш не настане Ця ніч стирає сліди А сни залишаються снами Все може бути востаннє Сьогодні я - завтра ти Здрастуй, кому так само Більше нема куди йти Зранку проблеми Сім'я і робота Вилазять з даху останні гвіздки І чомусь згорають як правило Кращі з нас як зірки Останнім часом усе як втумані Сьогодні люди - а завтра хрести Здрастуй, кому так само Більше нема куди йти Ти можеш заробляти а можеш молитись На цьому фронті все буде без змін Ти можеш навіть просто напитись Бо відкритий простір не ліпший від стін Але знаєш? Все буде нормально Ми вже давно з цим болем на ти Здрастуй, кому так само Більше нема куди йти...

Музика і тексти - Володимир Кучинський

 

"Містика" с. 2005

Одні із них

Останні тисячу років Я був не в собі Останні тисячу років Не в собі і не в тобі А де ми були Не знає навіть і Бог Але я добре пам’ятаю Що ми були тут точно удвох Одні із них Останні тисячу років Чомусь зовсім не я Останні тисячу років Чомусь не ти і не я А де тут ти і де я Не скаже навіть і Бог Але я знаю напевно Що ми були тут удвох Одні із них Останні тисячу років Кожен сам по собі І цілу тисячу років Кожен по тобі і по мені А де по тобі і де по мені Не бачив навіть і Бог Але по тобі по мені і по нам Бо ми були тут тільки удвох Одні із них

Кімната

Ніхто вже не взнає Де твоя кімната Де мовчки марніють Твої сірі дні І ніхто вже не прийде Тебе колисати До тебе тепер Не ідуть навіть сни А завтра а завтра В холодній постелі Твоє кволе серце Клюватиме ніч А потім на біло-брудній Своїй стелі Ти лишиш сліди Від порожніх зіниць Ти вже не боїшся Ти більше не плачеш І сонце не гріє Знекровлених рук Ти згинеш так тихо В цій темній кімнаті Ти зникнеш назавжди Ніколи тебе не знайдуть

Вечеря

Давай влаштуємо з тобою Святкову вечерю І ти не лякайся не дивися На двері Ти сама так хотіла І я так хотів Ти ніколи-ніколи не взнаєш Що я тебе з’їв А потім у тиші Зворушливі танці Кружляння по колу Ходіння на пальцях Ти сама так хотіла І я так хотів Ти ніколи-ніколи не взнаєш Що я тебе з’їв І врешті твої Солодкі вуста Твоя шкіра як мед Ти вся як мармелад Ти сама так хотіла І я так хотів Ти ніколи-ніколи не взнаєш Що я тебе з’їв Все ближче і ближче Все далі і далі Мене не спинити Я вже в кошмарі Ти сама так хотіла І я так хотів Ти ніколи-ніколи не взнаєш Що я тебе з’їв

Змій-ріка

Ти пливеш в каламутній воді Своє серце несеш у руках Вуж-стрілою при самому дні Сріблом-золотом вислано шлях Обернеться змієм ріка В кришталь-пазурях тіло твоє Сонце міниться по берегах Звіром-ящуром камені б’є Їж моє сонце
Жар-очима зориш вночі Тлінь-лісами лежить твоя путь Труїть голову вариво снів Де загибель-квіти впадуть Поволочить тебе по землі Змієм-річищем в очеретах Зуби-камені гострі ножі Розгризуть сонце по всіх кутках Їж моє сонце

Болото

Ти чуєш як дише Холодне болото Його хворі груди Заклякли від льоду І сплетені трави І мертві дерева Все скніє все в’яне Все гине без тебе В мені на дні І так дні за днями Без сонця без квітів Кричу я совою Між чорного віття І місяць і зорі І схиблене небо Все крижиться й тане Все блідне без тебе В мені на дні І тягнуться вгору Покручені руки Тримаючи в пальцях То серце то муку І очі незрячі І тіло без ребер Гниє і всихає Вмирає без тебе В мені на дні

Дерево

Сиджу у теплі У твоєму дуплі На мох білі щоки Гілля-листя на всі боки Притулюся устами Обійму тебе руками Буду-буду тебе гріти Буду я тебе любити Усміхалася У колоду вбралася Ти ж моє дерево Ти ж моє дерево Схороню тебе від звіра Від вогню і від сокири Заховаю в пазуху Будеш мені ладою Розчешу тебе вітрами Оберну тебе шовками М’якими хмарами Будем у парі ми Усміхалася У колоду вбралася Ти ж моє дерево Ти ж моє дерево Увів’ю тебе плющем Напою тебе дощем Буде ліс тобі стіна Бо в мене ти одна А як прийде ніч кошлата Стану тебе колисати Люлі-люлі моя мила Щоб лише мене любила Усміхалася У колоду вбралася Ти ж моє дерево Ти ж моє дерево Дуб-дуб деревонько Оддай заміж доньку Будем ся любити Діточок множити Будем їх гледіти По лісу водити Гіллям сплітатися Листям торкатися Усміхалася У колоду вбралася Ти ж моє дерево Ти ж моє дерево

Солодко спати

І ніч за вікном Прошита зірками І все це давно І все це не з нами І все це не тут І все не зі мною Обійма отрут По вінця повних тобою І знову весна Пускає коріння У наших тілах Холодних мов іней І сотні ліній долонь І всі ведуть у нікуди Де ніч за вікном Де нас вже не буде І гірко від слів Не сказаних нами І день занімів Чужими вустами І так у тиші заснем І будем солодко спати Доки скінчиться день Доки буде мовчати Доки нас не знайдуть За чужими слідами І в кров зацькують Голодними псами І доки ця ніч Зоріє не мною Я буду твоїм Я буду з тобою Завжди

Серце

Горе моє Я ще живий Я ще слідкую так пильно Десь у мені Там у мені Аритмічно і так повільно Б’ється серце Щастя моє Я іще тут Доки ще тут і теплий А в глибині Десь в глибині Страшно і так нестерпно Б’ється серце Небо моє Я не заснув Ще не заснув назавжди В грудях моїх Холодних моїх Ластівкою у грати Б’ється серце

П’ю тебе

Я п’ю тебе З твоїх долонь Я п’ю тебе П’ю твій вогонь Я п’ю тебе Я їм себе В твоїх руках Я їм себе Я їм свій страх Я їм себе Я п’ю тебе В своєму сні Я п’ю тебе Ти вже на дні Я п’ю тебе

Більше

У мене в кишені Лежить твоє серце Лежить твоє тіло І твоя душа У мене в кишені Ти вся у кишені Розкрита як книга Ти вся Та я хочу більше Більше Більше ніж ти Більше ніж Я хочу більше Більше Більше ніж ти Більше ніж я Ти будеш солодка Ти будеш зваблива Ти будеш щаслива Ти будеш моя Ти будеш як сонце Ти будеш як злива Ти будеш ніжна Ти будеш Та я хочу більше Більше Більше ніж ти Більше ніж Я хочу більше Більше Більше ніж ти Більше ніж я

Музика і тексти - Володимир Кучинський

 

"Дім зі скла" с. 2006

І так почалося

Так розривається світ Як рядно зпід маминих рук Недоспані тіні Повісив при сінях на дрюк Колотиться серце Жене недолюблену кров Ось так серед ночі Зненацька приходить любов І так почалося нестримне В твоїх тремтячих руках І наче у бубони б'ються Гілки в твоїх чорних шибках Чужі перелатані ночі Розклав по кишенях своїх А все, вона більше не хоче Ні слів ні цілунків твоїх Ось так приходить незтяма Ось так вибухає у скронях кров Ось так із чорної плями Лізе крива і беззуба любов

У домі зі скла

В цьому домі зі скла Усі наші сни обернулись на пам'ять Прозору неначе вода Що сотається в дні і тече нам крізь пальці В цьому домі зі скла Де кожен із нас не більше ніж подих Де бродить самотня зима Де небо й земля зійдуться в двобої В цьому домі зі скла Ми із тобою всього лише стіни Де ніхто вже не знає у чому ми винні І хто з нас кому Сатана А хто стане Богом - ми сплутали ролі Такі безпорадні безсилі і кволі В цьому домі зі скла Години течуть суцільним рапідом Спливає наш час і ми за ним слідом Немов би з відра Сльоза за сльозою так невблаганно Із нас витікають сили останні І не вберегти і не зупинити це схиблене небо Ми просто ще діти Ховаємо душі від зла В цьому домі зі скла

Я

Я твоє тіло Ти моя душа Ми десь летіли Ми десь там Ми десь там Я ніжно-білий Ти чорна уся Я твої крила Ти, ти змія Я досі вірю Ти ще моя Я крик неба Ти шепіт снів Я все що треба Ти вже ні Ми так далеко Ми десь на дні Я тільки колір Ти просто знак Я сірий морок Ти тінь в руках Я клапоть неба Ти, ти вода Я вже без тебе Ти, ти біда

Колами колами

Колами колами Над головою вода Наче сон наче зорі на небі Полум'я полум'я Нам обпікає вуста І холонуть серця і холонуть Птахами птахами Пір'ям по білих щоках По руках лебединих крилах Боляче боляче Стиснути душі У пальцях сховать Між долоні сховать

Муркіт-воркіт

На білій скатертині Стояли білі тіні Білі тіні на всі боки Сонцем золотили Білі щоки Білі щоки золотили Навшпиньках довкруг ходили Темну нічку прикликали Головоньки прихиляли На віти Ходить муркіт-воркіт сон Муркоче з-під вікон Ходи коте на руки Пазурями не стукай Голівоньки не мороч Склепи очі проти ночі Не муркоч Не муркоч коте-сну Не буди зорю-весну Не полохай білі тіні Стануть щоки золотити Білі Приспали муркіт-воркіт сон Ліг туманом під вікном Засипали листом Убрали намистом На білій скатертині Стояли білі тіні...

Сестро-голубонько

Сестро-голубонько Укрий мене крилами Темною нічкою Ніжно приспи мене Снами солодкими Склепи мені віченьки Дні вже полічено Сестро-голубонько Вранішня горлице Бачиш як тінь моя До тебе горнеться Ти постели мені Білими квітами Веснами-літами Сестро-голубонько Мила потішниця Серце на двох одне Навпіл не ділиться І паляницею Яре не крається Не зупиняється

Музика і тексти - Володимир Кучинський

 

"Погань" с. 2006

Погань

Вони плигають з неба Мов плоть сині аркуші Дзеркальні телеграми Сни тінь від скла Не вір їх словам Погань Лід мов інтимне Застигла анімація Роти криком марять Відновлення швидкості Не вір їх очам Погань Наглої наруги Розгромлене дерево Залізна перевага Тривалої незвичності Не вір їх рукам Погань Захід одгреміле Чортячої зовні тінь Сновиди по землі Потворної загибелі Не вір їх рухам в темноті Погань

Ілюзорія

Ілюзорія Матер'ял без відтінку відстані Химерні виклики Небесна знахідка Декорації зникають мов літери Співи вимерлих Телепатія в сутінках Схилившись над пальцями Суміш кольору Принизлеве знічев'я Впорядкованих подихів Сніг на сни синє заспане Геометрія голосу Арефметична пропорціям Атмосферні тиски геть Кілограмами золото В срібних азимутах На промерзлі камені Галограмна трава тихим наступом

Біле

Біле навколо біле навкруг Білим малюють дерева і стіни В біле вдягаються всі хто збирається Завтра летіти в свій білий вирій Білим кольором марить марнота В білому є своя крапля чорноти У білих одежах ходить скорбота По білій рутині німого болота Біль її теж одягається в біле Навіть Бог хотів її білого тіла На білих деревах білі ворони Каркають білими кулями в скроні Білий небіж на білій мотузці Сміється білим задушеним сміхом Білий вітер по білому снігу Розвіє тінь бездоганно білу Білим відкриються білі двері У білу стелю до білого неба Білі літери злились воєдино На білім папері білої книги Білим по білому білої волі Білі кайдани кайданять сльози Білим лезом оголені мрії Із білих очей лишилось лиш біле

Учив любові дітей

Василь учив любові дітей Василь не зачиняв дверей І кров текла у роззявлені двері Плакали діти кликали нені А діти вже летять далеко Несуть їх у небеса лелеки В далекий край за неба край Василь точив вино у келих Виливав любов у черево Згубила та його отрута А діти ляком дивили'з кута А діти вже летять далеко Несуть їх у небеса лелеки В далекий край за неба край Здіймав газда крилаті руки Сокирою любов застукав Летіли тріски в відкриті роти Любов потекла у пусті хати Та діти вже летять далеко Несуть їх у небеса лелеки В далекий край за неба край

Туман (енгармонійне)

Над болотом пряде молоком Чорний ворон замисливсь Сизий ворон задумавсь Очі виклював бозна кому А від сходу мечами йде гнів Чорний ворон враз кинувсь Сизий ворон схопився Очі виклював бозна кому

П. Тичина

Лід

Лід На вікні вмирають квіти Лід Не тане в холодних руках Сніг Серед натовпу діти Грають в кров На застиглих вінках А біле тіло Забилось мов звір в куток Огидне тіло Слухняне полум'ю свічок Тінь На склі малює місяць Тінь Крадеться по чорних кутках Грім Барабаном по залізу Вдарить грім По холодних руках Прозорі сльози Покотять по дзеркалах Безглузді сльози Навічно закуті в очах

Зверху вниз

Коли коса находить на камінь і зве Голосом Голосом манить Нас із неба летіти униз Тихо Ми впали... День покладе золотий позумент На оксамит розіп'ятий на небі Волхви на капищі розпалюють хмиз І ми падаєм падаєм падаєм Зверху униз Політали і буде і досить усе Золотим позументом гаптують шовки Просто неба тяжіють од сліз І ми падаєм падаєм падаєм Зверху униз Крики од крику бо хочеться просто Кричать в небеса позолочені нами Золотий позумент розлетівся на тріски Й ми падаєм падаєм падаєм Зверху униз... Коли коса находить на камінь Ми падаєм падаєм падаєм Зверху униз...

Малюнки на скелях

Дивні малюнки на скелях снів Чорне листя в червоному небі Вогкий запах затьмарених слів У лабіринті нестримного мотлоху Звивин мозку Дивні малюнки на скелях тіл Стерелізований потяг до плоті Стерелізованих мідних стріл Нелюдської самотності брухту Розламаного навпіл Дивні малюнки на скелях очей Врізаються в волокна зорового нерву Непроглядною темінню беззубих ночей Одвічні питання не мають сенсу Для безглуздих речей Дивні малюнки на скелях...

Ангел (падаю я)

Ой на горі на горі На горі я стою Стою із тобою Сизою імлою Сам знаю Я не знаю Як це я літаю Катма крил не маю Сам я те не знаю Падаю я Суд дім мі судомить Грім землю громить На головах кілки тешуть Собаки брешуть Брешуть знають Тінь ламають Самі ніц не знають Загатили ми киями Поклали до ями Срібні поклади Ой на горі на горі Стою просто неба Просто неба Ніц не треба То непотріб з неба З неба летить додолу Ангел босий-голий Землю закриває тілом Тілом так несміло Падаю я

Печені яблука

Тихо навколо Довкола по колу Печені яблука Котяться кволо Порохом стелить Метіль по підлозі Явір зажурено Снить на морозі Теплом Прочахли слова за столом Очі без меж Звуки без літер Так по дорослому Дивляться діти Тала вода Впаде на віти Навіть на яворі Заквітнуть квіти Теплом Зими - це стомлене літо

Очі відьми (feat. "Вій")

Очі відьми мов зорі Очі відьми мов зорі ЇЇ чорні очі Ніби роси прозорі Наче морок безодні Наче морок безодні Як той лід холодні Її очі бездонні Уночі осінній Виє вітер На болоті Сич старий кричить А вранці на покоси Вибігає боса Та розпускає коси Росою змиває сльози З очей Очі відьми мов зорі Очі відьми мов зорі Її гіркі сльози Ніби роси прозорі Серед хащі могила Серед хащі могила Там згубили люди Кого відьма любила Уночі осінній Виє вітер На болоті Сич старий кричить А вранці на покоси Вибігає боса Та розпускає коси До лісу квіти носить...

Д. Добрийвечір

Блуд

Сороміцький блуд Сірих приблуд У спальних кімнатах На білих простирадлах Діти чекають За дверима Своєї черги Війти в інтим Чорна ріка Тече із піска Повз берегів Солоних рівчаків Приблуди занурюють Руки у воду Й каламутять пальцями Воду брудну Рухи в маніпуляційних кімнатах Там людей саджають За залізні грати Лікарі У білих халатах Без бруду Я нічого не хочу Я не хочу нікуди Стій майн лібен Я кохаю тебе О, майн лібен, Я чекаю на тебе Чуєш майн лібен Як рветься метал Бачиш майн лібен Я кричу на кшталт Всіх итх Хто вмирає на шпальтах Пророк Ездра Заколов Бога Ра Бутафорія надто Непевна гра Голова так схожа На фалос У сліпого чаклуна Країни Оз...

Коли ми прокинемось

Танці по колу Так дико і страшно Кружляють тіні Різної статі Вогонь у долонях Розказує казку Про те як у лісі Народилось багаття Зі сну Так холодно в небо Дивились вічниці А в вічницях зіниці А в зіницях кислиці Бабусі приносять нам Яблука й груші І ведуть дітей В темні хащі та пущі Лісів А потім надвечір У покинутій хаті Кружляють по колу Хлопці й дівчата І усі вони сплять І ніхто з них не знає Що їх опоїли Чорним лататтям І зіллям З примарних снів Так сумно востаннє Волали корови І на чорну вечерю Зліталися сови Кров потекла По бабусиних руках Вони приносять жертви Своїм Богам Я бачив це сам А коли ми прокинемось Ми всі будемо спать...

Музика і тексти - Володимир Кучинський, окрім "Туман (енгармонійне)" - на текст П. Тичини; та "Очі відьми" - музика і текст - Д. Добрийвечір

 

"Чорні крила" с. 2007

Початок

На білих простирадлах На холодних подушках Опівночі зійшлись Бліді як смерть Незрячі тіні Принесли з собою вітер Лід і сніг зими в руках Все віхоли мели І щось нечутно шепотіли А може це усе Тобі приснилось приверзлось А ти чекав коли байдуже сонце Зробить повний оберт Та ніч прийшла і все це Повторилось знов і знов І почалось і почалось І почалось і почалось І чорно-сіре небо Застигає наче віск А потім плавиться і крапає В твої пусті вічниці І світ тремтить у дзеркалі Розірваний навпіл І вже у вікна зазирають Чиїсь почварні лиця І усе приходить в рух І корчить в небі чорну вісь І це байдуже сонце Знову зробить повний оберт Щось неможливо лусне На межі очей і вух І почалось і почалось І почалось і почалось І раптом все заклякне тихо Як і не було І лиш врочисто так стоять Бліді як смерть довкола тіні І ледь вловимий шепіт Наче муха в голові Застрягне задзизчить Немов у павутині А ранок помережив Візерунками на склі Байдуже сонце в сотий раз Зробило повний оберт І може все тобі наснилось Може й приверзлось Та щось ворушиться в тобі І почалось і почалось І почалось...

Суцільна пряма

Так спить наше небо І ми лише його сни Його чорні ангели Його крила весни Наше життя Одна суцільна пряма Крок вліво крок вправо І ось тебе вже нема Так спить наше небо І бачить у сні Як чорні світила Топляться у вогні І все їх життя Одна суцільна крива А ти ідеш прямо А ти ще й досі жива Так спить наше небо І хмари в відкритих очах Проносяться стрімко Щезаючи десь по світах І все їх життя Один суцільний пунктир І ми за ним прямо І ми за ним прямо у вир

Чорний ангел

Колотиться серце Холоне все тіло Мої чорні крила Тріпають вітри І слідом за мною Моє чорне пір'я Моє чорне небо Мої чорні сни І десь піді мною Десь дуже далеко Прикута до скелі Моя чорна душа А в небі так легко Мов чорний лелека Лечу світ за очі На чорних вітрах

Безодня

Я лиш одними вустами Подам тобі знак Пророню потаємне слово Ти прийдеш уночі Принесеш у руках Отруєні квіти знову Ти знала мить ця прийде Її бачила у віщих снах І читала у лицях Ти не скажеш так Не скажеш ні Ти станеш твердіша за крицю Ми заплетемось в косу Захолонем на дні І серця затиснем в долоні Ми розіб'ємося вдвох Розіб'ємось на смерть У власній чорній безодні

Зірка

Упала зірка Упала зірка На небі дірка На небі дірка І тягне в проруб Із головою То за туманом То за водою Упала зірка Упала зірка І стало гірко Так стало гірко І впали сльози Зрання росою Чи за тобою А чи за мною Упала зірка Упала зірка Дивись на небі Нас тільки двійко Тебе згубили Мене забили Тебе за серце Мене за крила

Присвячується Д. Васильєву посмертно

Один на один

Сонце здіймає свої знамена І шириться ранок бринить небосхил Світло й пітьма зійшлись на цім полі Лицем ко лицю один на один І сяють у променях аж сліпить очі Ангельські крила і гострі мечі А супроти них чорні вершники ночі В очах у них полум'я в руках списи І гримнуло луснуло прадавнє небо Дві хмари схопились в кривавій борні Одна срібно-біла другая як сажа І кіптява сипле на трави хмільні І падає в роси то ангелів пір'я То демонське сім'я і чорна зола І бути їм разом у вічнім двобої Не буде гори ні добра ані зла

Точка нуль

Навіщо тепер сонце Навіщо тепер небо Коли тебе тінь з'їла Коли тебе тінь стерла Навіщо тепер серце І крила такі легкі Коли вже нема сенсу Коли ні живий ні мертвий Навіщо тепер очі Коли вже нема світла І ніч заповзла в душу В очах у твоїх застигла Навіщо тепер тіло Навіщо вуста терпкі Коли ти всуціль крига Коли ні живий ні мертвий Навіщо тепер зорі Навіщо тепер квіти Коли усе тане Як сизий туман на вітрі Навіщо тепер сни всі Навіщо душі перли Коли ти спинив простір Коли ні живий ні мертвий

Губить зима

Мітить зима груди мої Білим тавром порожніх днів Губить зима пізні сніги Губить себе в леті вітрів Плаче зима десь за вікном Криє зима дертим рядном Бродить зима в темних кутках Носить зима свій чорний страх Крапле зима з нічних дахів Кропить зима карти снігів Стогне зима по димарях Мчить на коні у небесах Нахромить зима на вістря стріл Наші серця кине на стіл Виє зима криком кричить Геть не іде поруч лежить

Слідом пух

Це той самий день чи це сниться мені Що небо розлило вогонь свій кривавий І хмари свинцеві пливуть в тім вогні І світ цей невпинно старіє із нами А ми кудись йдемо і свої серця Живі на дорозі навіки лишаєм Наші крила слабкі не тримаються рук І ось каменем з неба ми Слідом пух

Віддай мені все

Твоя душа моя душа Ми впали додолу Твоя рука моя рука Все знову по колу Тіло твоє тіло моє Ми тіні на стінах Твоє тепло моє тепло Усе кудись лине Віддай мені все Віддай мені все Твої вуста мої вуста Зорі і крига Твої слова мої слова Шепочем так тихо Пальці твої пальці мої Ця гра буде довга Очі твої очі мої Холодна підлога Віддай мені все Віддай мені все

Все, що хочеш

Коли сяде сонце Холодне червоне і зле Все що хочеш Віддам за тіло твоє За твої очі За сни що в них живуть Усе що ти хочеш За душу Живу наче ртуть

Кінець

Я не знаю що було спочатку Але знаю який нас чекає кінець Ми залишим лиш тіні на простирадлі Зі сплетених пальців і чорних-чорних сердець І потім ніхто нас уже не згадає Ми стерли всі літери в книзі життя Ти чуєш ти знаєш як попіл літає Не буде тепер нам з тобою назад вороття

Музика і тексти - Володимир Кучинський